Моя пристрасть до фільму-це не просто хобі, це таємничий ритуал, де кожна крапля хімікату і кожен клацання затвора народжують історію. Як фотограф, захоплений естетикою епохи Ларрі Чана, я завжди відчував нерозривний зв’язок між автомобілями та мистецтвом фотографії. Тому, отримавши в свої руки новеньку среднеформатную камеру, я знала: її “голос” повинен прозвучати в гармонії з легендарним Porsche 944 Turbo 1986 року.
Реінкарнація в Червоному металіку
Цей автомобіль-не просто ретро-мрія, а втілення любові і копіткої реставрації, що належить моїй близькій подрузі. Два десятиліття вона зберігала його, немов коштовність, а потім вирішила повернути йому втрачену славу, не обмежуючись банальною реставрацією. Це скоріше ” OEM+”, вдосконалення оригіналу, де кожна деталь – добірний діамант в сяючому намисто.
- Колір як емоція:Guards Red, але не однотонний глянець класики, а глибокий металік, який грає відтінками під променями сонця – немов живий вогонь, укладений в лакофарбовому панцирі.
- Освітлення-Душа Автомобіля:Не просто заміна лампочок, а інтелектуальний апгрейд з твердотільними реле і світлодіодами, що дарують яскравість без настирливого миготіння. Навіть ЕБУ-це Focus 9, сучасна копія оригіналу, що працює з “душею” Porsche, а не спрощеною заміною.
- Пробіг як Легенда:Понад 200 000 миль – це не порок, а свідчення життя, прожитого на повну котушку. Цей 944-втілення витонченості і сили, немов талісман, що зберігає історію в кожному вигині.
Саме цю легенду я прагнула відобразити на плівці за допомогою Fujica gw690 – гіганта серед Фотоапаратів, що знімає на значний 6х9 формат. Це не дзеркальна камера зі змінними об’єктивами, а інструмент, що вимагає концентрації і майстерності, подібно старовинному далекоміру, що з’єднує погляд фотографа з об’єктом.
Плівка: Танго Чорного і червоного
Початок експерименту-чорно-біла ортохроматична плівка, створена своїми руками (перший подібний досвід!), чутлива лише до синього спектру. Результат? 944 постав в майже монохромному образі, немов таємничий силует з мармуру, де червоний колір розчинився в ночі, а деталі знайшли скульптурну виразність. Хімічні” жарти ” плівки, викликані не зовсім свіжими реагентами, додали артефактам таємничий шарм, ніби наліт часу на антикварному шедеврі.
Для контрасту – Kodak Portra 400, кольорова плівка, яка як художник-імпресіоніст ловить захід і переливи червоного кузова в соковитій палітрі. Масивний негатив 6х9 см подарував неймовірну глибину різкості, порівнянну з цифровим досконалістю, але з тією “душею” плівки, якої не вистачає холодним пікселям.
Поки я не довелося відчути драйв за кермом цієї машини (може бути, в майбутньому з’явиться ретро-огляд!), але сподіваюся, ці фотографії – Це моє послання в майбутнє, де гармонія класики і плівки створює неповторний візуальний танець.
